Then hate me when thou wilt, if ever, now
Now while the world is bent my deeds to cross,
Join with the spite of Fortune, make me bow,
And do not drop in for an after-loss.
Ah do not, when my heart has scaped this sorrow,
Come in the rearward of a conquered woe;
Give not a windy night a rainy morrow,
To linger out a purposed overthrow.
If thou wilt leave me, do not leave me last,
When other petty griefs have done their spite,
But in the onset come; so shall I taste
At first the very worst of Fortune's might;
And other strains of woe, which now seem woe,
Compared with loss of thee, will not seem so.
____________________________
Коль разлюбила, – лучше отвернись.
В нелепом мире бед моих и горя
Пред злой Фортуной упадаю ниц.
Последний взгляд, с последним вздохом споря,
Как милости просил, – не приходи!
Наместники Судьбы справляют тризну.
Полночных слез горючие дожди
Сотрут следы последнего каприза.
Забрось меня, забудь меня, прости
Ничтожных бедствий баловнем играя,
Приди бедой, отчаяньем приди,
Сокровищем, которое украли.
Моей любви восторги и печаль
Оставь себе, – иных потерь не жаль.
Прочитано 3168 раз. Голосов 9. Средняя оценка: 4.56
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
При всём, казалось бы, трагизме сказанного в сонете...как же волнующе красиво сказано.
Спасибо Вам за подаренную нам красоту! Комментарий автора: Вариантов перевода этого сонета было много, Михаил.
При некоторой "поэтичности" в моем варианте есть и точность,
следование оригиналу (если я не увлекался метафорой). Сделать
точный в смысловом и звуковом выражении перевод почти
невозможно...
Михаил Бузин
2012-01-12 11:37:34
Поверьте,... Ваш перевод, как мне кажется, и смотриться и звучит лучше чем даже оригинал - наш язык богаче... он прибавляет обертоны. Помогай Бог. Комментарий автора: Господь, да пребудет с нами.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.